Колишнiй секретар Ради нацiональної безпеки та оборони України, екс-мiнiстр оборони України Євген Марчук переконаний, що українськiй владi необхiдно зробити максимум для того, щоб на самiтi в Бухарестi альянс ухвалив рiшення про приєднання України до Плану дiй щодо членства в НАТО (ПДЧ).

"Необхiдно зробити максимум, щоб у Бухарестi надали нам цей режим, оскiльки це серйозний iмпульс для того, щоб пiдтягувати всi системи в себе вдома, в Українi, до європейських стандартiв", - заявив Є.Марчук в iнтерв'ю газетi "День", опублiкованому в суботу.

На його думку, "пiдписання листа про приєднання до ПДЧ - крок нехай дещо запiзнiлий, але стратегiчно правильний", "для цього є необхiдна законодавча база, ухвалена попередниками нинiшньої влади". Проте забезпечення цього процесу потребує глибокого, системного попереднього опрацювання, вважає Є.Марчук. Необхiдно провести серйозну iнформацiйно-роз'яснювальну кампанiю для своїх громадян, для свого населення. Оскiльки до Бухарестського самiту (початок квiтня) залишилося небагато часу, "за цей перiод в Українi, найпевнiше, буде органiзовано серйознi акцiї протестного характеру, якi необхiдно буде перекрити ефективнiшими й довгостроковими, наголошую, системними акцiями влади, i в Бухарестi бачитимуть, на якому тлi ухвалюється рiшення про приєднання України до ПДЧ", - зазначив полiтик.

Вiн також назвав серйозною помилкою влади невчасне iнформування Росiї стосовно листа про ПДЧ. "Поставивши свої автографи пiд листом, необхiдно було дати вказiвку мiнiстровi закордонних справ пановi Огризку (глава МЗС Володимир Огризко - IФ), щоб вiн поiнформував у певний спосiб своїх московських колег про це рiшення. Так, росiйськi партнери могли протестувати проти такого рiшення, але це, по сутi, вже не має значення. Ми чудово знаємо, що Росiя на такi дiї України завжди реагуватиме негативно. Проте це була б хороша зовнiшньополiтична акцiя, у будь-якому разi, це пом'якшувальна технологiя", - заявив Є.Марчук, додавши, що "оприлюднення таких рiшень мало було б вiдбуватися з одночасним iнформуванням важливого для тебе стратегiчного партнера, яким для нашої країни є Росiя".

При цьому Є.Марчук зазначив, "для об'єктивностi", що "Росiя, ухвалюючи останнiм часом дуже важливi рiшення у сферi європейської та свiтової безпеки, якi стосуються також iнтересiв України, не повiдомляла про це вчасно своєму стратегiчному сусiдовi - Українi". "Отже, Росiя сама дала Українi пiдстави так поводитися. Коли росiяни ухвалювали рiшення переходити на вищий рiвень спiвпрацi з НАТО напередоднi його Римського самiту в 2002 роцi, вони нас про це не iнформували. Так було й у зв'язку з рiшенням Росiї про можливий її вихiд iз деяких мiжнародних договорiв про обмеження рiзних видiв озброєнь, про можливе вiдновлення виробництва ракет малої та середньої дальностi й у деяких iнших випадках", - зазначив екс-секретар РНБО.

Вiн також наголосив, що перехiд до режиму ПДЧ зовсiм не означає прийому до НАТО. "Цей режим може дiяти п'ять, сiм, вiсiм, десять рокiв i нiчим не завершитися, оскiльки до клубу 26 найрозвинутiших країн свiту не беруть партнера, з яким надалi можуть виникнути проблеми; партнера, до уряду якого можуть прийти комунiсти й може бути полiтичний реверс тощо. Словом, НАТО не хоче мати у своїй компанiї непередбачуваного партнера", - зазначив Є.Марчук.

Тому, як наголосив екс-секретар РНБО, "наразi необхiдно продемонструвати партнерам по НАТО, що нинiшнє полiтичне керiвництво цiлком володiє ситуацiєю в країнi й забезпечить ефективне виконання ПДЧ. Цей план треба оприлюднити, довести до громадськостi, розтлумачити, словом, провести, в хорошому сенсi цього слова, пропаганду. Роз'яснити, а що це таке, власне кажучи, ПДЧ? Скiльки там позитивiв? До речi, цей план передбачає спiвпрацю з країнами НАТО у сферi науки, освiти, медицини, екологiї... У цьому багато корисного для України".

Є.Марчук прогнозує, що за сприятливого розвитку подiй Україна може стати членом альянсу "через сiм-десять рокiв". "Цього буде досить. Ранiше нереально. Нереально не тiльки тому, що в НАТО поки що, як видно, немає єдиної думки стосовно України, а й тому, що нам необхiдно здобути 50%, а краще - 60% пiдтримки цього курсу в суспiльствi. Крiм цього, потрiбно виконати колосальну роботу в економiчнiй, соцiальнiй та iнших сферах. Необхiдно модернiзувати полiтичну систему так, щоб не було анi найменших можливостей полiтичного реверсу, повернення до минулого", - сказав Є.Марчук.

Вiн також нагадав про необхiднiсть вирiшення питання з демаркацiєю кордонiв iз Росiєю. "Румуни, коли їх приймали, готовi були пiти з нами на будь-якi компромiси щодо острова Змiїного... А в нас? Азовське море не має кордону, Керченська протока... Росiяни розумiють це i максимально зволiкатимуть, щоб не було демаркацiї. Крiм цього, не слiд забувати i про базування Чорноморського флоту. Зараз багато хто говорить, що, мовляв, базування ЧФ Росiї - це не перешкода на шляху до НАТО. Дурницi! Перешкода, причому вельми серйозна, але не непереборна", - пiдсумував Є.Марчук.

„IНТЕРФАКС-УКРАЇНА”

Повна версія інтерв'ю:

http://www.ukraine-nato.gov.ua/nato/ua/publication/content/16359.htm