Партнерство заради миру є важливою ініціативою, яку НАТО запропонувало на січневому 1994 року Брюссельському саміті Північноатлантичної ради. Метою Партнерства є зміцнення стабільності та безпеки в усій Європі. Запрошення приєднатися до Партнерства заради миру було надіслано усім державам-учасницям Ради північноатлантичного співробітництва (нині РЄАП) та іншим державам, що беруть участь у Нараді з безпеки та співробітництва в Європі (нині ОБСЄ) та які мають бажання і можливості зробити свій внесок у програму.
1. Австрійська Республіка
|
|
2. Азербайджанська Республіка
|
|
3. Республіка Албанія
|
|
4. Республіка Білорусь
|
|
5. Республіка Вірменія
|
|
6. Грузія
|
|
7. Ірландія |
|
8. Республіка Казахстан
|
|
9. Киргизька Республіка
|
|
10. Республіка Молдова
|
|
11. Російська Федерація
|
|
12. Республіка Таджикистан
|
|
13. Туркменістан |
|
14. Республіка Узбекистан
|
|
15. Україна |
|
16. Фінляндська Республіка
|
|
17. Республіка Хорватія
|
|
18. Швейцарська Конфедерація
|
|
19. Королівство Швеція
|
|
20. Республіка Македонія
|
|
21. Боснія і Герцеговина
|
|
22. Сербія
|
|
23. Чорногорія
|
| |