Партнерство заради миру є важливою ініціативою, яку НАТО запропонувало на січневому 1994 року Брюссельському саміті Північноатлантичної ради. Метою Партнерства є зміцнення стабільності та безпеки в усій Європі. Запрошення приєднатися до Партнерства заради миру було надіслано усім державам-учасницям Ради північноатлантичного співробітництва (нині РЄАП) та іншим державам, що беруть участь у Нараді з безпеки та співробітництва в Європі (нині ОБСЄ) та які мають бажання і можливості зробити свій внесок у програму.
1. Австрійська Республіка
|

|
2. Азербайджанська Республіка
|

|
3. Республіка Албанія
|

|
4. Республіка Білорусь
|

|
5. Республіка Вірменія
|

|
6. Грузія
|

|
7. Ірландія |

|
8. Республіка Казахстан
|

|
9. Киргизька Республіка
|

|
10. Республіка Молдова
|

|
11. Російська Федерація
|

|
12. Республіка Таджикистан
|

|
13. Туркменістан |

|
14. Республіка Узбекистан
|

|
15. Україна |

|
16. Фінляндська Республіка
|

|
17. Республіка Хорватія
|

|
18. Швейцарська Конфедерація
|

|
19. Королівство Швеція
|

|
20. Республіка Македонія
|

|
21. Боснія і Герцеговина
|

|
22. Сербія
|

|
23. Чорногорія
|

| |