Україна закрила ракетну парасольку над країнами СНД!

       Україна закрила ракетну парасольку над країнами СНД!

       За війною між Росією та Грузією поза увагою пересічних громадян опинився один з указів виданий Президентом України В.А. Ющенко. Ось цей документ.

                                         У К А З

                             ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ 

        Про припинення дії Угоди про засоби систем попередження про ракетний напад і контролю космічного простору         Відповідно до пункту 3 частини першої статті 106 Конституції України( 254к/96-ВР ) та статті 24 Закону України "Про міжнародні договори України"( 1906-15 )

п о с т а н о в л я ю:

         Припинити дію Угоди про засоби систем попередження про ракетний напад і контролю космічного простору ( 997_080 ), підписаної в м. Москві 6 липня 1992 р. Президент України В.ЮЩЕНКО

м. Київ, 13 серпня 2008 року

N 704/2008

          Як бачимо з самого тексту указу мало, що можна зрозуміти, тому давайте звернемося до першоджерела, тобто до самої угоди мова про яку йшла в вищезгаданому президентському указі. 

            Тема складна і тому даю першу коротку довідку: Станції радіолокаційні "Дніпро" в 70-і роки були побудовані біля Мукачево в Закарпатській області і на мисі Херсонес в Криму. Ці радари здатні виявити будь-який об’єкт в повітрі - навіть розміром з футбольний м’яч. Спочатку радіус дії українських станцій досягав тисячу дев’ятсот кілометрів і покривал майже всю Європу, частину Африки і Близького Сходу. Після модернізації РЛС в Криму радіус дії станції збільшився до чотирьох тисяч кілометрів.

          Що це означеє, шановні читачі, а те що ядерні балістичні ракети в Росії є, а ось націлювати їх на Західну Європу вона вже не може! І усі країни СНГ залшились  без належного захисту!                                        Для тих хто не вірить, подаю повний текст угоди.

          Мабуть тільки пілоти НЛО радуються, що російські винищувачі тепер за ними не будуть ганятись!!!

Угода про засоби систем попередження про ракетний напад

і контролю космічного простору

Дата підписання Україною: 6 липня 1992 р.

Набуття чинності для України: 6 липня 1992 р.

Держави-учасниці цієї Угоди, іменовані у подальшому "держави-учасниці",

керуючись принципами добросусідства і співробітництва, поважаючи права і інтереси одна одної як незалежних держав,

усвідомлюючи особливу важливість системи попередження про ракетний напад та системи контролю космічного простору у підтриманні стратегічної стабільності в світі, забезпеченні безпеки держав-учасниць, перш за все держав-учасниць Співдружності, вирішенні наукових і господарських завдань,

враховуючи необхідність збереження, розвитку і удосконалення засобів попередження про ракетний напад і контролю космічного простору,

беручи до уваги систему науково-технічної кооперації, що склалася, і прагнучи до розвитку співробітництва щодо розглядуваних систем,

виходячи з того, що бойове функціонування засобів ЗПРН і ЗККП в єдиних системах не повинне загрожувати навколишньому середовищу і життю людей, домовилися протаке:

Стаття 1Для цілей цієї Угоди термін "Засоби системи попередження про ракетний напад (ЗПРН) і системи контролю космічного простору (ЗККП)" означає функціонально й інформаційно пов’язані в єдині системи засоби наземного базування, розміщені на територіях держав-учасниць, і засоби космічного базування: радіолокаційні станції виявлення балістичних ракет і супроводження космічних об’єктів, радіооптичні і оптико-електронні комплекси виявлення і розпізнавання космічних об’єктів, космічніапарати виявлення стартів балістичних ракет, командні пункти, пункти управління,прийому і обробки інформації, вузли і канали зв’язку, інженерні споруди і комунікації, що забезпечують їхнє функціонування. В цей термін включаються житлові та адміністративно-господарські споруди, що забезпечують життєдіяльність обслуговуючого персоналу.

Стаття 2Засоби ЗПРН і ЗККП є власністю держав, на території яких вони розміщуються. Сторони можуть передавати право користування засобами ЗПРН і ЗККП державам-учасникам на підставі окремих угод.

Стаття 31. Кожна з держав-учасниць згідно із своїм законодавством та домовленостями з іншими державами-учасницями забезпечує експлуатацію засобів ЗПРН і ЗККП в місцях їхньої дислокації на момент підписання цієї Угоди.

2. Держави-учасниці на час дії Угоди недопускають дій, які перешкоджають бойовому функціонуванню засобів ЗПРН і ЗККП в єдиних системах.

3. Порядок бойового функціонування цих засобів в єдиній системі, а також їхньої модернізації і реконструкції визначається окремими документами, погодженими між державами-учасницями.

Стаття 41. Управління бойовим функціонуванням засобів ЗПРН і ЗККП здійснюється централізовано з командних пунктів цих систем. Для цілей такого управління в ЗПРН і ЗККП використовується російська мова.

Вихідною інформацією ЗПРН і ЗККП забезпечуються всі держави-учасниці.

2. При створенні будь-якою з держав-учасниць національних засобів попередження про ракетний напад і контролю космічного простору держави-учасниці організовують обмін даними між цими засобами і командними пунктами ЗПРН і ЗККП, що існують на час підписання Угоди, а також командними пунктами інших держав-учасниць.

Стаття 5Держави-учасниці, які є власницями засобів ЗПРН і ЗККП, співпрацюють при розгляді і вирішенні питань щодо подальшого розвитку ЗПРН і ЗККП, а також питань міжнародного співробітництва в цій галузі.

Стаття 6Інформація від ЗПРН і ЗККП не може передаватися державі, яка не є учасницею в Угоді, без погодження з усіма державами-учасницями, які є власницями ЗПРН і ЗККП.

Стаття 7Комплектування частин і підрозділів ЗПРН і ЗККП здійснюється державою-учасницею, власністю якої вони є, або на підставі відповідної домовленості між державами-учасницями.

Стаття 8Держави-учасниці зобов’язуються стосовно ЗПРН і ЗККП зберігати і розвивати існуючу на момент підписання Угоди систему і кооперацію у проведенні науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт, виробництві апаратури і обладнання, підготовці військових і наукових кадрів та здійснювати узгоджену технічну політику.

Стаття 9Фінансування робіт щодо забезпечення функціонування засобів ЗПРН і ЗККП, їх розвитку, удосконалення і обладнання пунктів державного і військового управління держав-учасниць комплексами повідомлення про ракетно-космічну обстановку здійснюється державами-учасницями, власністю яких вони є, або визначаються окремими домовленостями між державами-учасниками.

Стаття 101. Кожна з держав-учасниць має право вийти з цієї Угоди надіславши відповідне письмове повідомлення депозитарію Угоди.

Дія Угоди для цієї держави-учасниці припиняється закінчення одного року від дня отримання депозитарієм заданого повідомлення.

2. Вирішення організаційних і технічних питань, пов’язаних з припиненням функціонування засобів ЗПРН і ЗККП на території держави-учасниці, визначається окремою домовленістю між заінтересованими державами-учасницями.

Стаття 11Ця Угода відкрита для приєднання до неї інших держав. Рішення про приєднання приймається за згодою держав-учасниць цієї Угоди.

Стаття 12Ця Угода набуває чинності з моменту її підписання.

ВЧИНЕНО в місті Москві 6 липня 1992 року в одному дійсному примірнику російською мовою. Дійсний примірник зберігається в архіві Уряду Республіки Білорусь, який направить державам, що підписали цю Угоду, його завірену копію.

      Теперш більш детальна інформація щодо історії цього цікавого питання.         Система попередження про ракетний напад призначена для виявлення нападу із застосуванням ракетнї зброї до того, як ракети досягнуть своїх цілей. Складається з двох ешелонів наземні РЛС і орбітальне угрупування спутников системи раннього попередження

        Розробка і ухвалення на озброєння в кінці 1950-х міжконтинентальних баллістичних ракет привели до необхідності створення засобів виявлення пусків таких ракет, щоб виключити можливість раптового нападу.

        Радянский Союз приступив до створення системи попередження про ракетний напад на початку 1960-х.

          Перші станції (РЛС) радіолокацій раннього попередження були розгорнені в кінці 1960-х початку 1970-х. Основним їх завданням було надання інформації про ракетний напад для систем противоракетної оборони, а не забезпечення можливості  відповідного зістрічного удару.

          Перші РЛС фіксували ракети після їх появи із-за місцевого горизонта або, використовуючи віддзеркаленння радіохвиль від іоносфери «заглядали» за горизонт. Але у будь-якому випадку гранична досяжна потужність таких станцій обмежувала дальність виявлення двома-трьома тисячами кілометрів, що відповідало часу сповіщення 10—15 хвилин до прильоту.

          У 1972 р. у СРСР була розроблена концепція інтегрованої системи попередження про ракетний напад.

          Вона включала наземні надгоризонтные і загоризонтні станції радіолокацій і космічні засоби і була здатна забезпечити реалізацію зустрічного для відповіді удару. Для виявлення пусків МБР під час проходження ними активного участка траекторії що забезпечило б максимальний час попередження, передбачалося використовувати супутники СПРН і загоризонтні РЛС.

            Виявлення бойових частин ракет на пізніх ділянках балістичної траєкторії передбачалося за допомогою системи надгоризонтных РЛС. Таке розділення значно підвищує надійність системи і знижує вірогідність помилок, оскільки для виявлення ракетного нападу використовуються різні фізичні принципи: реєстрації інфрачервоного випромінювання працюючого двигуна стартуючої МБР, супутниковими датчиками і реєстрація відбитого радіосигналу з допомогою РЛС.

              Зараз діють такі РЛС попередження про ракетний напад

РЛС типу «Дарьял», Печора

              Будівництво перших РЛС раннього попередження велося в 1963—1969 роках. Це були дві РЛС типу «Дністр-М», розміщені в Оленегорське (Кольский пол-в) і Скрунде (Латвія).

            У серпні 1970 система була прийнята на озброєння. Вона була розрахована на виявлення балістичних ракет, що запускаються з території США або з акваторій Норвежського іПівнчного морів . Основним завданням системи на даному етапі було надання інформації про ракетний напад для системи ипротиворакетної оборони розгортаною навколо Москви.

              У 1967—1968, одночасно з будівництвом РЛС в Оленегірське і Ськрунде, було почато будівництво чотири РЛС типу «Днепро» (модернізована версія РЛС «Дністер-М»).

              Для будівництва були вибрані вузли в Балхаше (Казахстан), Мишеловке (біля Иркутска), Севастополі. Ще одна була побудована на вузлі в Ськрунде, на додаток до що вже працює там РЛС Дністер-М. Ці станції повинні були забезпечити ширший сектор огляду системи попередження, розширивши його на Північну Атлантику райони Тихого та Індійского океанів

             Розроблена в 1972 концепція системи попередження про ракетний напад передбачала інтеграцію з існуючими засобами протиракетної оборони, що знов створювалися. В рамках цієї програми в систему попередження були включені РЛС «Дунай-3» (Кубинка) і «Дунай-3У» (Чехов) системи ПРО Москви.

              Окрім закінчення будівництва РЛС Дніпро в Балхаші, Мішельовке, Севастополі і Ськрунде було заплановано створення новою РЛС цього типу на новому вузлі в Мукачево (Украина).

              Таким чином РЛС Дніпро повинні були стати основою нової системи попередження про ракетний напад. Перша черга цієї системи, до складу якої входили РЛС на вузлах в Оленегорське, Ськрунде, Балхаші і Мішельовке, почала бойове чергування 29 жовтня 1976.

                Друга черга, до складу якої входили РЛС на вузлах в Севастополі і Мукачево, була поставлена на бойове чергування 16 січня 1979.

                  Космічний єшелон СПР           Відповідно до проекту системи попередження про ракетний напад, крім надгоризонтных і загоризонтних РЛС в неї повинен був входити і космічний ешелон. Він дозволяв значно розширити її можливості за рахунок здатності виявляти балістичні ракети практично відразу після старту.

             Головним розробником космічного ешелону системи попередження було ЦНІЇ «Комета», а за розробку космічних апаратів відповідало КБ им. Лавочкина.

            До 1979 р. була розгорнена космічна система раннього виявлення стартів МБР з чотирьох космических аппаратов (НО) УС-К (система «Око») на високоеліптичних орбитах.           Для прийому, обробки інформації і управління космічними апаратами системи в Серпухове-15 (70 км. від Москви) був побудований пункт управління СПРН.

Після проведення льотно-конструкторських випробувань система першого покоління УС-К була прийнята на озброєння в 1982.

            Вона призначалася для спостереження за континентальними ракетоопасными районами США. Для зменшення засвічення фоновим випромінюванням Землі, віддзеркаленнями сонячного світла від хмар і відблисками супутники вели спостереження не вертикально вниз, а під кутом.

            Для цього апогеї високоеліптичної орбіти були розташовані над Атлантичним до Тихих океанами. Додатковою перевагою такої конфігурації була можливість спостерігати за районами базування американських МБР на обох добових витках, підтримуючи при цьому пряий радиозвязок з командним пунктом під Москвою, або з Далеким Сходом.

            Така конфігурація забезпечувала умови для спостереження приблизно 6 годин на добу для одного супутника. Щоб забезпечити цілодобове спостереження, необхідно було мати на орбіті не менше чотири НО одночасно.

           Насправді ж, для забезпечення надійності і достовірності спостережень до складу угрупування повинні були входити дев’ять супутників. Це дозволяло мати необхідний резерв на випадок передчасного виходу супутників з ладу. До того ж, спостереження велося одночасно двома або трьома НО, що знижувало вірогідність видачі помилкового сигналу від засвічення реєструючої апаратури прямим або відбитим від хмар сонячним світлом. Така конфігурація з 9 супутників була вперше створена в 1987.

           На додаток з 1984 на геостационарной орбите розміщувався один НО УС-КС (система «ОКО-С»). Він вдавав із себе той же базовий супутник, декілька модифікований для роботи на геостационарной орбіті.

          Ці супутники поміщалися в точку стояння на 24° західної довготи, забезпечуючи спостереження за центральною частиною території США на краю видимого диска Землі.   Супутники на геостационарной орбіті володіють істотною перевагою вони не змінюють свою позицію відносно Земли і можуть забезпечити постійну підтримку угрупуванню супутників на високоеліптичних орбітах.

            Збільшення числа ракетоопасных районів зажадало забезпечити виявлення стартів БР не тільки з континентальної території США, але і з решти районів земної кулі. У зв’язку з цим ЦНІЇ «Комета» приступив до розробки системи другого покоління для виявлення стартів БР з континентів, Морея і океанів, яка була логічним продовженням системи «Око». Її відмітною особливістю, крім розміщення супутника на геостационарной орбіті, стало застосування вертикального спостереження за стартом ракет на тлі земної поверхні. Таке рішення дозволяє не тільки реєструвати факт пуску ракет, але і визначати азимут їх польоту.

           Розгортання системи УС-КМО почалося в лютому 1991 запуском першого космічного апарату другого покоління. У 1996 система УС-КМО («Око-1») з НО на геостационарной орбіті була прийнята на озброєння.

              І все було добре. Станції працювали. Контролюючи космічний простір на Західною Європою, поки у Москві злякались дій США по розміщенню своїх систем попередження про ракетний напад у Польщі та Чехії і вирішили зробити такий собі політичний демарш відмовившись від використання РЛС в Мукачеві та Севастополі!

             До речі ще й пригрозивши України під час політичних дебатів у Державній Думі РФ, що перенацілять свої балістичні ракети, які до речі виготовлені в Україні на цю ж Україну!

           Ось характерні назви статей в ЗМІ на цю тему. «Рада Федерації розгляне закон з денонсації угоди з Україною про СПРН», «Рада Федерації РФ схвалила закон про денонсацію угоди з Україною про СПРН» та інші.

             Зокрема в цих статтях зазначалось, що «Російська сторона виходить з того, що подальша дія даної угоди є недоцільною.

            Вона була підписана в лютому 1997 р., і в 2004 р., відповідно до рішення президента Росії, виникло питання про подальше використання об’єктів СПРН і засобів контролю космічного простору, які розташовані на території України".

Уряд РФ у супровідній записці до законопроєкту зазначав «що технічні ресурси вузлів закінчилися в 2005 р. і що їхній внесок у вирішення завдань СПРН "є мінімальним".

           У записці пояснення наголошується також, що Міністерство оборони РФ робить основний акцент на використанні вузлів, розташованих на території Росії, зокрема, в Мурманську, Печорі і Іркутську».

            А ось голова комітету РФ з оборони і безпеки Віктор Озєров, висловився більш прямо:

« … у комітеті вважають, що зовнішньополітичний курс України все більш орієнтується в питаннях забезпечення безпеки на подальшу інтеграцію в НАТО.

У зв’язку з цим у комітеті "вважають за доцільне при вирішенні завдань СПРН основний акцент робити на використанні вузлів, розташованих на території Росії, тобто сенатори в даному випадку солідарні з позицією міністерства оборони РФ"

              В.Озеров підкреслив, що на території Росії є станції, які можуть здійснювати ті ж функції, які здійснюють станції в Мукачевому і Севастополі.

"Більш того, у нас є можливість будувати і нові, які знаходитимуться на території Росії, і це будуть станції принципово нового покоління, які діятимуть набагато ефективніше, тому денонсація цієї угоди давно назріла".

                Закон, ініційований урядом РФ,на підставі ст.10 Угоди буде розглянутий Радою Федерації на пленарному засіданні 30 січня 2008 р.

                Як бачимо одні голослівні вислови, що РЛС застаріли і тепер нікому не потрібні. Але ж Україна в особі Національне космічне агентство України ставило перед РФ вже в листопаді 2007 р. питання про модернізацію станцій. І Надіслало до РФ відповідні документи щодо продовженню спільної експлуатації станцій попередження про ракетний напад (СПРН) у Мукачевому і Севастополі на 2008 р

              Необхідність модернізації обох станцій була викликана тим, що Міноборони РФ щорічно виділяє 1,3 млн. дол. на утримання РЛС в Мукачевому і Севастополі., а у той же час, на думку експертів, для оновлення РЛС необхідно було виділяти щорічно по 4 млн. дол. США.

              Тому РФ сама повина в зниженні тактико-технічних даних обох станцій, і це виглядає так, що вижавши з обладнання станцій усі можливі ресурси, РФ просто кинула ці «залязяки» Україні. Мов це ваше добро, то й самі з цим мотлохом розбирайтесь!

                30 лютого 2008р. як і було задумано Рада Федерації РФ схвалила денонсацію договору з Україною про засоби систем попередження про ракетний напад (СПРН) та контролю космічного простору. Білорусь також в той же день відмовилась від використання цих станцій. Інші країни СНГ, що підписали угоду від продовження її діє не відмовлялись.

                Як на підтвердження вищенаведеної тези, про неналежне орендування Росією державного майна України з трибуни Державної думи лунали наступні вислови.

«…технічні ресурси вузлів Мукачева та Севастополя закінчилися в 2005 р. При цьому внесок цих вузлів у вирішення завдань систем попередження про ракетний напад є мінімальним.

«….. що тепер Міноборони Росії основний акцент зробило на використанні вузлів, розташованих на території Росії (вузли Мурманськ, Печора, Іркутськ), а також будівництві нових об’єктів систем, - Армавірі та Лехтусі.

                "Ситуація посилюється тим, що Україна практично самоусунулася від виконання своїх зобов’язань із підтримки постійної готовності вузлів Мукачева та Севастополя до застосування по призначенню", - йдеться в пояснювальній записці до договору.

               Зокрема зросла інтенсивність та тривалість перешкоджувальної дії на вузол Севастополь, продовжуються несанкціоновані відключення вузла Мукачева».

                 Проти відміни договору виступали представники фракції КПРФ, які стверджували, що таким чином зменшується обороноздатність Росії, оскільки СПРН в Україні забезпечували інформацію про можливі погрози з південно-західного напряму.

                У відповідь представник Міністерства оборони Микола Панков запевнив депутатів, що нова станція в Армавірі, яка буде введена до бойового складу в 2010 році, повністю перекриє можливості станцій на території України.

               В той же час, на цьому засіданні Державної Дум РФ Рада Федерації РФ схвалила ратифікацію угоди між урядом РФ та Кабінетом Міністрів України про продовження терміну експлуатації ракетного комплексу 15П118М ("Сатана").               А чому між урядами, а не між державами? Бо так вигідніше приховувати «взаємовигідне» співробітництво від українського народу!

                 В угоді мова йде про один з шести ракетних комплексів, які стоять на озброєнні Росії і без якого "боєздатність Росії була б неповною".

                Підписання такої угоди з РФ, в час коли Україна стоїть на порозі війни з РФ, за Крим, є ще одним яскравим прикладом недолугої зовнішньої політики Президента України В.А. Ющенко.

                  Бо жодний розумний керівник країни не буде озброювати свого майбутнього ворога, причому його ж найсильнішою зброєю!

                Підписання цієї угоди, у розрізі останніх подій на Кавказі, де триває військова агресій Росії проти Грузії це вже державна справа у якій є ознаки кримінального злочину -державнаої зради з боку Премьєр-міністра України Ю. Тимошенко.                     За що остання і повинна була б відсторонена від займаної посади та притягнута до кримінальної відповідальності за сукупністтю ст.ст.14, 111 КК України!

                    Стаття 111. Державна зрада

1. Державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, -

                Стаття 14. Готування до злочину

1. Готуванням до злочину є підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років.

           Правда у Тимощенко Ю.В. є ще час запобігти суровії відповідальності, розірваши небепечну для країни угоду з Російською Федерацією.

             Чому автор зайняв таку безкомпромісну позицію, читач дізнається з продовження статті?.           Президент Росії Володимир Путін також підписав федеральний закон про продовження терміну експлуатації ракетного комплексу 15П118М, основною частиною якого є ракета "РС-20" (по класифікації НАТО SS-18 Satan - "Сатана").

              А чому йому б не підписати, яко укрїнці самі кують йому той меч, яким їм потім відрубають голову! Бо тоді точно останется тільки й співати « Ще не вмерла Україна…»            Але продовжимо. Заходи, пов’язані з продовженням експлуатації комплексу, проводитимуться спільно з українськими підприємствами за рахунок російської сторони.              Термін дії підписаної угоди - до 2012 року.

              Не дивлячись на те, що ракети "РС-20" росіянами поступово замінюються ракетами "Тополь-М", незалежні експерти вважають, що в найближчому майбутньому Росія не зможе відмовитися від співпраці в даній сфері.

                 Головним розробником ракетного комплексу 15П118М, а також що входять в його склад важких міжконтинентальних балістичних ракет "Р-36муттх" і "Р-36м2" ("РС-20Б" і SS-18) є дніпропетровське КБ "Південне".

                 Зараз ракетні війська стратегічного призначення (РВСН) РФ мають в своєму розпорядженні 75 ракетних комплексів, оснащеними ракетами "Сатана" (750 ядерних боєзарядів)..

            Це зразково половина всього ядерного потенціалу Росії, який налічує 1677 боєзарядів. Ракети "Сатана" вважаються найбільш могутніми і досконалими в світі, здатними долати протиракетну оборону супротивника

             Як повідомив директор Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння Валентин Бадрак, співпраця по продовженню експлуатації "Сатани" є "одним з небагатьох елементів, де ще зберігається залежність Росії від України".

             Той же Валентин Бадрак вказав на інші факти підготовки Україною россійських військових.

            "До таких елементів ми відносимо кримський полігон "Нитка" для підготовки пілотів авіаносців, а також виробництво деталей високоточної зброї».

             Це мабуть для того, що коли російскі льотчики навчанні у Криму будуть бомбардувати з своїх винищувачів Київ, то ракети потрапили прямо до резиденції Президента України і побили усі його улюбленні трипільски горщики!

           У нас залишилось остане питання без відповіді. А на що розраховує Россія відмовляючись вд українських РЛС?              Поточний стан і перспективи розбудови нової системи РЛС в Росії наступні.

           За станом на 23 жовтня 2007, орбітальне угрупування СПРН складається з трьох супутників 1 УС-КМО на геостационарной орбіті (Космос-2379 виведений на орбіту 24.08.2001) і 2 УС-КС на високоеліптичній орбіті (Космос-2422 виведений на орбіту 21.07.2006 [1] Космос-2430 виведений на орбіту 23.10.2007). 27 червня 2008 року був запущений Космос-2440.[3]

           На думку аналітиків, існуюче орбітальне угрупування не забезпечує цілодобове спостереження за ракетоопасными районами.

             В майбутньому для забезпечення вирішення завдань виявлення стартів БР і доведення команд бойового управління СЯС (Стратегічним ядерним силам) передбачається на базі систем УС-К і УС-КМО створити Єдину космічну систему (ЕКС).

«ВОРОНІЖ-ДМ»

             Як повідомило російське інформаційне агентство ІТАР-ТАССв кінці грудня 2005 року космічні війська Росії вже приступили до випробувань станції радіолокації нового покоління «Вороніж-ДМ».

            Вона розроблена НДІ дальнього радіозв’язку (Москва), а перший екземпляр був створений НПП «Піраміда» (Санкт-Петербург) в кооперації з іншими російськими підприємствами.

          Ухвалення «Вороніжу» на озброєння дозволить не тільки істотно розширити можливості ракетно-космічної оборони, але і зосередити наземне угрупування СПРН на території Росії.

           Перша РЛС «ВОРОНІЖ-ДМ» була поставлена на бойове чергування 22 грудня 2006. За рішенням Генштабу РЛС розгорнена під Санкт-Петербургом (селище Лехтуси) для прикриття міста з північно-західного напряму.

          У зону дії цій РЛС потрапляють два ракетні полігони Кируна (Швеція) і Ганні (Норвегія), використовувані для пусків дослідницьких геофизичних ракет.

          Згодом планується приступити до розгортання нових РЛС в Росії на південно-західному напрямі, щоб відмовитися від використання українських станцій «Дніпро» в Мукачеве і Севастополі. Потім «Вороніж» повинен буде замінити інші РЛС «Дарьял» (Габалинська РЛС) у Азербайджані і «Дніпро» у Казахстані. І нарешті, будуть замінені дислоковані в Росії старі РЛС «Дніпро» (Іркутськ) і «Дарьял» (Печорська радіолокаційна станція).

            Але пора перейти і до висновків щодо вищезгаданого указу.          Станції радіолокаціних систем попередження про ракетний напад і контроль космічного простору, розміщені у Севастополі і Мукачеві, «найближчим часом» будуть «перепрофільовані і модернізовані».

          За словами Президента України В.П. Ющенко тепер, РЛС можуть використовуватися у космічній сфері.

           Президент уточнив, що модернізація РЛС коштуватиме близько 250 млн. грн.

За його словами, на продовженні експлуатації РЛС з новими функціями – спостереження за космічними об’єктами – наполягають експерти. Ющенко зазначив, що прогнозується також ширше використання  радіолокаційних станцій.

            Але з Президентом України уже не згодні комуністи і регіонали.          Так лідер Компартії України Петро Симоненко заявив, що Президент Віктор Ющенко може віддати системи попередження про ракетний напад и контроль космічного простору, розміщені у Севастополі и Мукачеві, під ПРО НАТО.

          Ну з ним усе зрозуміло. Бо він «поставлений» у нас разом з Н. Вітренко боротись проти НАТО!

          А ось регіонал, міністр оборони у опозиції, Олександр Кузьмук, і наявний міністр оборони України (1996 - 2001, 2004-2005): також проти планів по модернізації обох РЛС.

        «Ці радари потрібно використовувати виключно у військових цілях бо спочатку головним завданням цих радарів було попередження ракетного удару.

         Три основні питання і завдання для цих СПРН: по-перше - виявлення запуску, по-друге - розрахунок району удару і третє - негайне оповіщення керівництва держави і відповідних сил для реальної відсічі. Ніякої комерції не закладалося. Це - утопія.»

          Тому скоріше всього, за деякий час 1-2 роки, обидві станції остаточно втратять свою технічну спроможність, виконувати свою військову функцію і тоді в кращому випадку вони стануть учбовими лабораторіями для науковців та студентів.

           У гіршому все розкрадуть, а що не можна вкрасти поріжуть і відправлять на металолом!

          Як це вже було багато разів з військовими обєктами, які остались без військового власника і захисту з боку держави.